Статтю присвячено політичному протесту як одному з чинників розвитку політичної системи суспільства. Метою статті є розкрити можливості використання теорії відносної депривації у дослідженні політичного протесту. В даній статті ми спробуємо використати соціологічний та психологічний інструментарій для пояснення політичних проблем.Розглянуто можливості методологічного синтезу при дослідженні протестних рухів, зокрема, теорії депривації. Наголошено на психологічній природі феномена депривації. Розглянуто відмінності між абсолютною та відносною депривацією, а також продемонстровано на конкретних прикладах вплив цього явища на мобілізацію учасників протестних рухів. Прийнято за основу класифікацію, яка включає спадаючу, спрямовану та прогресивну відносну депривацію.Наведено приклади антисистемних партій та рухів, які змінили розстановку сил в Європі. До таких, зокрема, віднесено «Лігу Півночі» (Італія), «Пегіду» (ФРН), «Рух п'яти зірок» (Італія), «Національний фронт» (Франція), «Атаку» (Болгарія) та інші об'єднання, які дедалі більше впливають на європейський політичний процес. Визначено, що характерними рисами такого роду партій є популізм та нативізм. Протести проти Д. Трампа у США віднесено до проявів відносної депривації широких кіл громадськості, які відчувають загрозу своїм правам та свободам.
Статтю присвячено політичному протесту як одному з чинників розвитку політичної системи суспільства. Метою статті є розкрити можливості використання теорії відносної депривації у дослідженні політичного протесту. В даній статті ми спробуємо використати соціологічний та психологічний інструментарій для пояснення політичних проблем.Розглянуто можливості методологічного синтезу при дослідженні протестних рухів, зокрема, теорії депривації. Наголошено на психологічній природі феномена депривації. Розглянуто відмінності між абсолютною та відносною депривацією, а також продемонстровано на конкретних прикладах вплив цього явища на мобілізацію учасників протестних рухів. Прийнято за основу класифікацію, яка включає спадаючу, спрямовану та прогресивну відносну депривацію.Наведено приклади антисистемних партій та рухів, які змінили розстановку сил в Європі. До таких, зокрема, віднесено «Лігу Півночі» (Італія), «Пегіду» (ФРН), «Рух п'яти зірок» (Італія), «Національний фронт» (Франція), «Атаку» (Болгарія) та інші об'єднання, які дедалі більше впливають на європейський політичний процес. Визначено, що характерними рисами такого роду партій є популізм та нативізм. Протести проти Д. Трампа у США віднесено до проявів відносної депривації широких кіл громадськості, які відчувають загрозу своїм правам та свободам. ; The article is devoted to political protest being one of the development factors of society's political system. Possibilities of methodological synthesis, in particular, the use of the deprivation theory within the investigation of the development of political protest have been considered. Psychological nature of the deprivation phenomenon has been stressed. Differences between absolute and relative deprivation have been considered. The influence of deprivation on the mobilization of protest movements has been proved by examples by the author. The classification of relative deprivation which includes declining, aspirational and progressive deprivation has been used in the article.Theory of the relative deprivation refers to the ideas that feelings of discontent and frustration depend on aims of a person or a group of people. Feelings of the relative deprivation emerge when important goals of people become unreal or are blocked by society or political elites. Relative deprivation is often considered to be the central concept in the explanation of protest movements and is being used to explain the factors that lead to the emergence of social movements. Protest activity begins from collective feelings of relative deprivation. Unlike the relative deprivation, the absolute deprivation is a key factor of protest movements in poor countries.Economic deprivation in conditions of the transition to free market is considered to be a background of crisis phenomena in politics. The role of political and financial elites in the mobilization of citizens has been underlined. The role of the opposition in the formation of protest views is also significant.Political security is connected with the lack of external and internal threats or the reduction of their severity. Political radicalism is considered to be the one of such threats. Three variables which help to analyze the political protest have been taken into account by the author. The first one is the quantity of citizens, involved into the protest activity. The second one is the duration of protest actions. Finally, the third variable includes destructive consequences of protest, for example, damage or victims. It has been underlined by the author that the level of these factors is connected with the level of citizens' social deprivation.Examples of anti-system political parties and movements have been given. Many of them have changed the political disposition in Europe. Lega Nord (Italy), PEGIDA (Germany), Movimento 5 Stelle (Italy), Front National (France), Ataka (Bulgaria), etc are between them. These parties and movements influence increasingly on the European political process. Nativism and populism are marked as main peculiarities of such right parties. According to the author, Anti-Trump protests in the USA are the examples of the relative deprivation of numerous groups of people that feel their rights and freedoms being threatened. ; Статья посвящена политическому протесту как одному из факторов развития политической системы общества. Цель статьи состоит в том, чтобы раскрыть возможности использования теории относительной депривации в исследовании политического протеста. В данной статье мы предлагаем использование социологического и психологического инструментария для объяснения политических проблем.Рассмотрены возможности методологического синтеза при исследовании протестных движений, в частности, теории депривации. Особое внимание уделено психологическому феномену депривации. Рассмотрены отличия между абсолютной и относительной депривацией, а также продемонстрировано на конкретных примерах влияние этого явления на мобилизацию участников протестных движений. Принята за основу классификация, включающая убывающую, направленную и прогрессивную депривацию.Приведены примеры антисистемных партий и движений, изменивших расстановку сил в Европе. К таким отнесены «Лига Севера» (Италия), «Пегида» (ФРГ) «Движение пяти звезд» (Италия), «Национальный фронт» (Франция), «Атака» (Болгария) и другие объединения, все больше влияющие на европейский политический процесс. Отмечено, что характерными чертами такого рода партий являются популизм и нативизм. Так, протесты против политики Д. Трампа в США отнесены к проявлениям относительной депривации широких кругов общественности, ощущающей угрозу своим правам и свободам.
Статтю присвячено аксіологічній кризі як одному з чинників розвитку політичної системи суспільства. Виокремлено міжгенераційні та культурно-цивілізаційні аксіологічні кризи. Показано, що протиріччя між цінностями виживання та самореалізації часто призводять до політичної кризи. Доведено, що Арабська весна являла собою наслідок глибокої міжгенераційної кризи. Підкреслюються небезпечні наслідки культурно-цивілізаційної кризи в умовах глобалізації. Досліджено причинно-наслідкові зв'язки між нелегальною міграцією, екстремізмом та аксіологічними кризами. Особливу увагу приділено трансформаційному потенціалу вищої освіти в умовах аксіологічної кризи. Наголошено на необхідності реформування системи вищої школи в Україні з метою недопущення розвитку деструктивних кризових процесів в аксіологічній сфері. Проаналізовано світовий досвід розв'язання такого роду проблем і перспективи його ефективного застосування на українських теренах.
The article is dedicated to axiological crisis as one of the factors of development of political system. Intergeneration and civilization crises are separated. It is shown that contradictions between survival and self-expressionpolitical values often lead to political crises. The Arabic Spring is proved to have been a consequence of a deep generation crisis. Dangerous consequences of cultural and civilization crisis within globalization are underlined. The influence of illegal migration, extremism and intolerance on axiological crises is considered. A special attention is paid to modernization possibilities of high school within axiological crisis. The necessity of reforming of high school in order to avoid negative consequences of axiological crises is underlined. International experience in high school reforms is analyzed. The perspectives of its implementation in Ukraine are considered. ; Статтю присвячено аксіологічній кризі як одному з чинників розвитку політичної системи суспільства. Виокремлено міжгенераційні та культурно-цивілізаційні аксіологічні кризи. Показано, що протиріччя між цінностями виживання та самореалізації часто призводять до політичної кризи. Доведено, що Арабська весна являла собою наслідок глибокої міжгенераційної кризи. Підкреслюються небезпечні наслідки культурно-цивілізаційної кризи в умовах глобалізації. Досліджено причинно-наслідкові зв'язки між нелегальною міграцією, екстремізмом та аксіологічними кризами. Особливу увагу приділено трансформаційному потенціалу вищої освіти в умовах аксіологічної кризи. Наголошено на необхідності реформування системи вищої школи в Україні з метою недопущення розвитку деструктивних кризових процесів в аксіологічній сфері. Проаналізовано світовий досвід розв'язання такого роду проблем і перспективи його ефективного застосування на українських теренах. ; Статтю присвячено аксіологічній кризі як одному з чинників розвитку політичної системи суспільства. Виокремлено міжгенераційні та культурно-цивілізаційні аксіологічні кризи. Показано, що протиріччя між цінностями виживання та самореалізації часто призводять до політичної кризи. Доведено, що Арабська весна являла собою наслідок глибокої міжгенераційної кризи. Підкреслюються небезпечні наслідки культурно-цивілізаційної кризи в умовах глобалізації. Досліджено причинно-наслідкові зв'язки між нелегальною міграцією, екстремізмом та аксіологічними кризами. Особливу увагу приділено трансформаційному потенціалу вищої освіти в умовах аксіологічної кризи. Наголошено на необхідності реформування системи вищої школи в Україні з метою недопущення розвитку деструктивних кризових процесів в аксіологічній сфері. Проаналізовано світовий досвід розв'язання такого роду проблем і перспективи його ефективного застосування на українських теренах.
